Ірина Коваль

Народилася 1972 р. у Попасній — місті, де ремесло було не просто професією, а частиною ідентичності. Її батьки працювали майстрами гутного скла на Попаснянському скляному заводі, продовжуючи родинну династію. З дитинства Ірина жила в атмосфері поваги до ручної праці, форми і матеріалу.

Творчість супроводжувала її з ранніх років: малювання, дизайнерське в’язання, аплікації з природних матеріалів (ошибана), захоплення японською культурою. Водночас життєва траєкторія склалася так, що творчість на тривалий час відійшла на другий план поступившись місцем професійній реалізації.

За освітою Ірина хімік (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) та магістр державного управління (Національна академія державного управління при Президентові України). Протягом багатьох років працює на перетині управління, медицини та інфраструктурних проєктів. Очолювала державні й приватні структури, брала участь у створенні та трансформації складних систем — від медичної інфраструктури до соціальних ініціатив на національному рівні. Заснувала благодійний фонд «Літні» та громадську організацію «Центр інтегративної реабілітації Данeя».

У 2022 році її рідне місто було зруйноване, а Попаснянський скляний завод фактично знищений. За цей час Ірина зібрала колекцію гутних виробів заводу (деяким із них понад 60 років). Ця колекція стала основою для нового сенсу: осмислення пам’яті через матеріал. Так народилася мрія виставкового проєкту про антикрихкість — про здатність речей і людей не просто витримувати удари, а набувати нової цінності після них.

Повернення до власної творчості відбулося у 2025 році. Свій перший колаж Ірина створила як особистий жест — спробу зібрати себе з фрагментів досвіду. 

Це було символічно: рвати, різати старе і збирати з розрізнених досвідів, ролей і станів щось цілісне. У цей же рік, у свій день народження, Ірина вирішила зробити невеличку виставку серед друзів, поділившись своїми роботами і отримала багато позитивних відгуків, що надихнуло рухатись  далі в цьому напрямку. 

Відтоді колаж став для неї формою дослідження ідентичності, пам’яті та внутрішніх процесів. Її роботи поєднують іронію, делікатний сюрреалізм і уважність до деталей. Часто вони балансують між казкою і реальністю — не в останню чергу завдяки часу, проведеному з онуком, у грі та уяві.

Окремим культурним проєктом став створений нею книжковий клуб, що регулярно збирається у «Кавовому домі Лондон» на Подолі. Це не лише простір для читання, а й продуманий досвід з атмосферою, сценографією, символічними деталями та живими розмовами.

Для Ірини звернення до мистецтва не стало зміною професії — радше її продовженням. Якщо раніше вона працювала з зовнішніми системами, то тепер — з внутрішніми станами, сенсами й образами.

Ірина Коваль понад 30 років у шлюбі, має велику родину, доньку та онука, які є важливою частиною її життя і натхнення.